Бути шахраєм чи ІСО як сенс життя | Микола Сюсько

Анжела Білогубка
2 Січня о 15:36
Поділитися:

В основі проведення ІСО окрім фінансового складника лежить й репутація людей, які її проводять. Адже втративши довіру інвесторів на ринку дуже важко здобути її знову, а самим інвесторам потрібно вкрай уважно вивчати потрібну інформацію про проект.

ІСО може бути ефективним способом залучення капіталу, проте часто людське бажання швидкого збагаченя бере верх.

Редакція Cryptota.com.ua пропонує переклад третього запису Миколи Сюська у Facebook, де він ділиться своїм досвідом роботи у криптопроекті Aeron.aero та розповідає детальніше про проблеми, які виникли за час його участі в проекті.

(Текст написано від першої особи)

Микола Сюсько

“За останні 1,5 роки я зустрів більше шахраїв, ніж за попередні 33 роки свого життя”

У моєму рідному провінційному місті Ужгороді/Україна одним із престижних занять вважається робота на митниці. Іншими словами, злодійство. Батьки, родичі, кохані митника знають і покривають його справу. Така кругова порука – сенс життя багатьох з наших людей.

За останні 1,5 роки я зустрів більше шахраїв, ніж за попередні 33 роки свого життя. Здавалося б, мало не кожен депутат, поліцейський, лікар – потенційний шахрай, і вони оточують нас щільним кільцем, але криптовалютна лихоманка переплюнула досягнення корумпованої влади, довівши, що доноси таки писали мільйони.

Золота антилопа халяви діє на нашу людину як флейта на кобру. Навіть незайманим перед корупцією і обманом душам складно вистояти перед напором швидкого збагачення, шляхом обману інших людських істот, особливо, якщо вони живуть за тисячі кілометрів від тебе та й є для тебе аватарами з незрозумілими іменами. Ось який шлях обрали для себе підприємці, ділки і просто “хороші хлопці” з пострадянського простору (заради справедливості варто сказати, що не тільки наші краї багаті на шахраїв).

Про проект Aeron.aero

Зустрічайте Aeron.aero – тріо білоруських шахраїв, де слово шахрай – філософське поняття. Навіть в ньому закладено настільки багато складних рівнів, які я спробую розібрати, добираючись до самого пекла з головним Босом.

Почнемо з прекрасного: на гроші, зібрані в рамках ICO, Aeron:

  • зробив продукт: мобільний додаток, доступний в AppStore та Google Play;
  • його токен торгується на Binance.

В якомусь сенсі вони набагато успішніші більшості криптопроектів з непотрібними нікому токенами. Їхній токен торгується на найбільшій у світі біржі, їхній продукт зроблений. Ось тільки вищезгаданий диявол криється в деталях.

Як все починалося

З білорусом Костею я познайомився в серпні 2017 в Китаї. Виглядає він як класичний пострадянський підприємець. Зовсім не схожий на ділків китайського криптовалютного ринку, шахраїв з гучним лого компанії на грудях і яскраво підвішеним язиком або моложавих номадів від крипти.

Костя представив мені свій проект – якась хр*нь, пов’язана з логбуками пілотів та ще й збирається на ІСО. Зиркнув на сайт, зробив Кості кілька рекомендацій. Але у Кості багато що виходило куди краще, ніж у мене з KICKICO на той час. З ним був російськомовний перекладач з китайської, який спілкувався з китайцями як зі своїми. Також в їх команді була місцева жінка “знаю всіх інвесторів”.

Ця трійця розгулювала по конференції немов у них вже було все схоплено. Але Костя зізнавався, що у нього є основний бізнес на Кіпрі – продаж маркетингових досліджень, і айсіошка – це так, проба пера. Незабаром ми розлетілися по різних сторонах, і на якийсь час я забув про Костю і його проект Aeron.

Щось пішло не так

Наступного разу Костя з’явився на горизонті, коли вони провалили токенсейл. Звичайно ж, безпосередньо він це не говорив, що дати токенсейла переносилися, тому що зборів все не було і не було. Раптово виявилося, що криптоінвестори не інвестують в кожну дірку. Тим більше, якщо ти не інвестуєш в рекламу – чудеса не відбуваються.

Більше того, у мене досі пір в голові стоїть фраза Кості “вайтпейпери ніхто не читає”. Якщо у тебе є за плечима фонди, які вірять в тебе, їм нема чого читати супровідну документацію, але якщо ти – нонейм білорус, над вайтпейпером таки варто попрацювати. Вайтпейпер Aeron на той момент – це були 5-8 сторінок тексту без графіків, формул і з вкрай пісним обґрунтуванням важливості застосування блокчейну. А сам продукт – незрозумілою нішевою історією.

Ще в Китаї я придумав Кості комунікаційну ідею, яка б збудувала емоційний зв’язок між його продуктом і криптоінвесторами: “Блокчейн рятує людські життя”. Справа в тому, що пілоти регулярно чітят – підробляють свій льотний досвід, і в критичних ситуаціях це може обернутися катастрофою – втратою людських життів. Якщо ж у Кості вийшло б оцифрувати та ще й підсадити на блокчейн базу даних досвіду пілотів – цілком можливо, що людські життя були б врятовані. Тому, в нішевій історії Кості мене більше привабило своє комунікаційне повідомлення і зрозумілий сторітелінг, ніж ідея стартапу, команда та інше.

Чи варто говорити, що у Кості і компанії (один телекомпідприємець і один гопник) толком нічого не було: брендинг – г*вно, вайтпейпер – г*вно, роль блокчейну – г*вно, команда – г*вно і так далі за списком. Ну, зробили як могли. Що з цих пострадянських нуворишів візьмеш?!

З іншого боку, я хотів би критично поставитися до досвіду айсіошних провайдерів: фрілансери, агентства, спільноти, сайти з рейтингами. У більшості з них не було чіткого уявлення як має функціонувати ICO – як повинні проходити збори та інше.

Багато речей робилися як “прикмета часу”: потрібно зробити рейтинг ICO Bench – платимо, є дата за зборами такого-то співтовариства – платимо тощо. Всі ці речі якщо і були зведені в план – тільки загальними мазками. Зазвичай грошей, щоб “заливати весь Інтернет” у проектів не було (пам’ятаєте, що кожен рекламний інструмент норовив вас роздягнути, виставляючи кінські цінники), тому вибирали “найбільш перевірені” розміщення і будь, що буде.

“Шахраї не називають себе шахраями на людях”

З майбутніми скамерами я зустрівся в київській кав’ярні “Лондон”. Подивився в їхні очі. У них читалося не шахрайство в особливо великих розмірах, а бажання зробити бізнес. Важливий момент всього ринку: скамери або шахраї не називають себе шахраями на людях. Прикмета часу: називати себе підприємцями, стартаперами, менторами, але не шахраями. З білорусами ми вдарили по руках і вирішили запустити їхнє ICO 2.0, а значить зробити брендинг, переробити вебсайт, сформувати медійні розміщення заново, залучити багатьох постачальників, поповнити команду… Загалом, все зробити заново.

А тепер уявіть стартап, де проджект-менеджментом займається начебто успішний бізнесмен. Не сильний проджект, не операційний вундеркінд, а підприємець. Це своєрідні американські гірки, які штормить регулярно – тим більше, що ставки дуже високі.

Цікаво, що білоруси дійсно хотіли виїхати на своєму логбуці (журнал для фіксування нальотів)! Мовляв, переведемо його на блокчейн і клас. Ніякої бізнес-моделі, ніякого розуміння світового ринку немає, блокчейн притягнутий навіть не за вуха – типовий шлях нашого шахрая. Але, повторюся, білоруси себе такими не вважали. Я вирішив більше часу приділити ринку. Виявилося, що “Боїнг” вже експериментує з блокчейном, а деякі авіакомпанії придивляються до програм лояльності. Тут я побачив шанс для Aeron, який міг стати інфраструктурним провайдером блокчейн-рішень для авіації. Почати з логбуку, а далі масштабуватися, де це можливо: R & D і PoCs в допомогу.

Забігаючи вперед скажу, що іронія долі – коли в лютому 2018 го я сидів в офісі транспортного департаменту Дубай і продавав їм Apla Blockchain, пов’язаний з двома конкретними кейсами: видачею ліцензій пілотам і підтримки літаків західними компаніями/їхніми інженерами. Ніякого Aeron там і близько не було. Так ось, коли я побачив, що авіаційний ринок зростає вкрай великими темпами, запропонував білорусам pivot – вони погодилися, але не вклали і рубля в дослідження ринку, продумування продукту і все, що пов’язано зі створенням цього рішення, а не побудовою повітряних замків обіцянок світлого майбутнього. У цей момент я вперше в особистій комунікації назвав їх скамерами, на що вони промовчали.

Хто з чим налажав

Багато вітчизняних проекти шахраїв робилися “на коліні”. Це означає, що підрядники, помічники, люди, ресурси збиралися на коліні. Ось хлопчик-дизайнер – будеш дизайнити, ось SEO-агентство – пробуємо. До такого процесу можна по-різному ставитися. Є результат – прекрасно, немає – варто бити в бубон-барабан. В “справі білоруських шахраїв” цей підхід дав позитивний результат. Зараз в моїй голові немає точних термінів, але вони змогли зробити новий стиль, сайт, відео та інше у вкрай стислі терміни. Agile і Lean startup в своїй красі. Класична проблема даного жанру – перепалки щодо тих чи інших постачальників: одні налажали з дизайном, інші не впоралися з посівом…

Помилки були і на нашій стороні (в проект я привів крім себе і мого друга Кирила, у якого до цього не було досвіду ICO, але був фундаментальний досвід в маркетингу). Після KICKICO було багато розрізнених даних, які тільки частини можна було застосувати до проекту, а вибудуваних постачальників не було (вони з’явилися через кілька місяців на ринку).

“Адам Сміт погладив би мене по голові”

Найсмішніше в проекті – це як я писав токеноміку. Нехай у мене і є в активі диплом бухгалтера і вивчення базових економічних дисциплін, але я ні чорта не розумів і слабо розумію економетричні моделі використання токенів в блокчейн-проектах.

Я застосував просту схему “попит формує пропозицію” і навколо неї збудував обіцянку проекту створити по-справжньому затребуваний токен як в рамках продукту, так і на біржах. Графіки мали загальний економічний сенс, текст був скроєний по уму, але він був лише водою, яка б передавала сенс: “ми так багато часу приділили токеноміці – ми точно в ній розбираємося”. Адам Сміт би погладив мене по голові. Ну, а білоруси, звісно ж, плювати хотіли на дану складову проекту, їх цікавили лише гроші.

“Я не звик працювати з шахраями”

Команда проекту була створена буквально з ефіру – причому не криптовалюти, а ефемерної субстанції. Посади людей на сайті відповідали фантазіям Уолта Діснея, продуктової та техкоманди просто не було. Хлопець з Dash, який відповідав за блокчейн, написав смарт-контракт, та й навіть в цьому я не впевнений, тому токен-сейл не був проведений по смарт-контракту, ха-ха-ха.

У момент глибокого занурення в вайтпейпер, виявилося, що білоруси не особливо хочуть працювати над продуктом або токеном, вони вирішили сконцентрувати свої зусилля на рекламу і маркетинг ICO. Їх цікавило отримання короткострокових результатів, а що там буде з обіцянкою по ВП… компанія зареєстрована в Белізі, шукай вітру в полі SEC. Я вдруге вирішив їх в листуванні назвати скамерами. Вони знов не відповіли, і ось тут я задумався.

Я не звик працювати з шахраями. Звик до обману рекламних агентств своїх клієнтів (обіцяти неможливе, стверджувати, що у них є експертиза, якої насправді немає, завищувати навмисне цінники тощо) – такими були правила гри, але от щоб відверто і навмисно обманювати людей – ні . Тому я вірив майже кожному підприємцю, який приходить з ідеєю і бажанням зібрати гроші на ICO. Скамерами я їх почав називати всередині робочого процесу, а не під час першої зустрічі. І ось це “відчуття скамерства” виростало зсередини мене все більше і більше.

Ще одна прикмета

Чергова прикмета часу: коли скамери розраховуються за рахунками, починається багато претензій і складнощів. Коли скамери повинні були заплатити нам з Кирилом перший біткоїн за роботу, гопник з проекту вирішив пред’явити нам багато претензій, мовляв, ті підрядники налажали, едвайзер, який обіцяв залучити свого тата з Delta Airlines сховався в небутті, ось того плану не було і т.д . До того моменту я вже був пристойно злий на хлопців і стверджував, що один ВП і брендинг вартують більше, ніж вони винні (але це вже була проблема відсутності чіткого ціноутворення на ринку).

Більше того, я відкрито називав їх скамерами і взагалі, що тут обговорювати – вони втягують нас в шахрайську схему, які взагалі до нас можуть бути питання в форматі “ви щось не зробили” – може бути тому, що стали зрозумілі їх справжні наміри?!

Обґрунтування чому скамери

А далі був токенсейл. І ніхто із зовні ніколи не дізнається скільки проект зібрав. Його фаундери пішли по шляху Proppy – брали збори на різні ETH-гаманці, що генеруються. Я абсолютно не вірю в умовні кілька мільйонів, які зібрала команда. Скріни зборів вони відмовлялися показати нам, просто підгодовуючи обіцянками та ігноруванням.

Я зараз переглянув нашу переписку і зрозумів, що навіть “на коліні” створив хлопцям “Анти-скам” програму. 

Вони навіть запитали мене чому я вважаю їх скамерами. Відповів, цитую:

“На чому будували припущення:

  • відсутність продуктового підходу. Ви не створюєте продукт, не працюєте над його архітектурою і т.д;
  • відсутність бажання світитися на конференціях, в блозі і т.д. – низька громадська діяльність;
  • ви не будувати офіс, не формуєте продуктову команду;
  • ви не зацікавлені в створенні ліквідного токена;
  • непрозора схема токенсейлу;
  • накручуєте збори;
  • не надаєте доступ до статистики (ГА, збори).

І найголовніше, ви не намагаєтеся же не бути скамом. Стільки разів про це було сказано, але ви вибрали шлях … який вибрали. В цілому, у нас немає питань до вашого вибору, тому що ми щиро вірили, що зможемо допомогти вам стати найбільшими інтеграторами авіа-рішень в блокчейні”.

Що ж було успішного

Але тепер давайте повернемося до їхніх успіхів: є продукт, а токен торгується на Binance. Білоруські шахраї не просто зробили продукт, але задовольнили своїх інвесторів (багатьом з яких плювати на майбутнє авіації). В рамках ринку вони “щось зробили” – та чи виправдовує це їх як шахраїв. Ні, звичайно ж, шахраї з результатом роботи – те ж саме, що безсовісні шахраї.

У всій цій історії мені дуже шкода, що ділки не побачили вкрай цікавий для блокчейну ринок і не стали його першопрохідцями, але такий шлях вимагає значно більших і складних бізнес-активності, ніж маркетинг на короткій дистанції. Шлях нашої людини – найменший опір. Не обдуриш – не проживеш. Проблема цих людей – ставлення до чужої крипти, як до подарунка на Новий рік. Вони думають, що це дійсно “пожертвування”, а не кредит. Нібито його зовсім не потрібно відпрацьовувати.

Проект існує. Займається біржами. Фліртує з EOS-токенами. Імітує работу. Та й все. Ось за такі історії ми й голосуємо крипторублем.

Висновок

Висновки:

  • шляхи шахраїв несповідимі;
  • вичислити шахрая вкрай складно, він ніколи не скаже вам це в очі;
  • karma is a bitch;
  • єдиний шлях фільтрування шахраїв – покладати на плечі фаундерів проектів складні, але швидкі завдання, які вимагають системного мислення або опрацювання продуктової стратегії на роки вперед (ставлю на те, що вони злиються з роботи, тому що хочуть заробити вже).

P.S: з проекту я вийшов всередині ІСО – пішов в CyberTrust, очікуючи там більш розумної команди. Але історію CyberTrust ви вже знаєте.

P.S: у Кості є пілотна ліцензія для малих “суден” у т.н. СТО (насправді – ні), також є льотна ліцензія, але це нічого не значить, якщо ти зрубаєш бабла.


Дисклеймер. Стаття написана на підставі думок автора (Микола Сюсько) з метою висвітлення власного досвіду. Відповідальність за будь-які особисті рішення, які Ви приймаєте на підставі отриманих свідчень, несете особисто Ви. Якщо не впевнені в будь-чому, краще утримайтесь від кроків, які можуть призвести до негативного результату.

Нагадаємо, що минулого тижня ми запропонували переклад другого запису Миколи Сюська у Facebook “KPMG, Bitfury, Bancor, або як недобрати мільйони на ІСО“. Він поділився своїм досвідом роботи у криптопроекті CyberTrust та розповідає про проблеми, які виникли за час його роботи.

Приєднуйтеся до нас у Facebook та Telegram.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

UAH
USD
EUR
BTC
0
0 %
ETH
0
0 %
LTC
0
0 %
XRP
0
0 %
XMR
0
0 %
KRB
0
0 %
BTC
$0
0 %
ETH
$0
0 %
LTC
$0
0 %
XRP
$0
0 %
XMR
$0
0 %
KRB
$0
0 %
BTC
0
0 %
ETH
0
0 %
LTC
0
0 %
XRP
0
0 %
XMR
0
0 %
KRB
0
0 %

Слідкуйте за нами

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: